Підвищення довіри громадськості до суду

Немає сумніву в тому, що лише за умови розбудови судової системи можливе забезпечення якісно нового рівня судового захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян і юридичних осіб.

Здійснена в 90-х роках у рамках реформування всієї державної влади судова реформа не досягла своєї мети як через об’єктивні, так і суб’єктивні причини, що врешті-решт призвело до появи тисячі схожих одна на одну публікацій, які заполонили ЗМІ «закидами» з відповідними наріканнями на недосконалість судової гілки влади.

Проблема даного питання: низький престиж судової установи зумовлює недовіругромадськості та упереджене ставлення до судової гілки влади взагалі. 

Мета  даної роботи підсилення авторитету судової влади у суспільстві шляхом підвищення рівня довіри громадськості до здійснення правосуддя. 

Важливість проекту: зв’язки з громадськістю допомагають управляти репутацією, змінюючи характер середовища за рахунок інформаційних потоків про організацію;формування суспільної думки відносин довіри шляхом встановлення довірчих відносин, необхідних для успішного функціонування суду;привернення уваги громадськості до проблем судочинства;

покращення рівня обізнаності громадян щодо діяльності судової системи. 

             Завдяки Проекту судового адміністрування я сподіваюсь виявити ресурси для здійснення комунікацій та проблем, які потребують вирішення, організувати комунікативний центр суду у зв’язках з громадськістю; план комунікаційних заходів суду на поточний рік (внутрішня і зовнішня комунікація). Для досягнення поставленої мети найкориснішими є знання, отримані під час проходження таких курсів, як управління інформаційними технологіями, концепція галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи; проект Стратегічного плану інформатизації судової системи України та інші.  

Щодо діяльності судової системи нарікають як громадяни, так і представники інших гілок влади, що вкрай негативно впливає на авторитет суддівської професії та Держави в цілому, тому така позиція Президента є важливою для подальшої модернізації судової системи та водночас визначає пріоритетні завдання цих реформ.

Судова система України спирається на повагу, довіру та впевненість всіх громадян в її незалежності, безсторонності та ефективності.

Першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо підвищення та підтримки високого рівня довіри громадськості до судів, навіть за умов, коли судова система може розраховувати більшою частиною на свої ресурси, є наступні:

1. Розробити і впровадити національну концепцію комунікацій судової влади України, яка включатиме співробітництво зі ЗМІ, створення прес-центру судової влади для забезпечення єдності й одноголосності судової влади, належного реагування як на внутрішні, так і зовнішні інформаційні запити та інформування суспільства про потреби, проблеми і досягнення української судової влади.

2. Підтримувати відносини між судами і суспільством з метою підвищення правової культури суспільства та сприйняття роботи судів, при цьому налагоджувати співпрацю таким чином, щоб запобігати конфлікту інтересів та не перешкоджати здійсненню правосуддя; включаючи належне й ефективне співробітництво з громадськими організаціями, навчальними закладами, зокрема, з метою виховання у дітей та підлітків поваги до судової влади, формування знань про їхні права та їх захист, та про функціонування судової системи загалом.

Виходячи з загальної мети нашої роботи, враховуючи усі виступи та презентації, можливо дійти висновків, що проведення судової реформи в Україні потребує розробки чіткого комплексного плану (концепції) з чітко визначеними вимогами задля розвитку судової влади як високопрофесійної безсторонньої та незалежної системи, що стане запорукою економічної могутності держави. Саме підтримка чіткої, прозорої та нейтральної репутації судової системи і має стати однією з найважливіших функцій демократичної держави, адже незалежність судової влади є невід’ємною частиною захисту демократії , яка супроводжується довірою суспільства до суду. Справді незалежна судова система починається з суддів, які беруть на себе відповідальність поводитися та здійснюватиправосуддя таким чином, щоб уряд та громадяни довіряли їм. 

З питання довіри, на мій погляд, походить поняття прозорість судової системи, адже судова система та кожен суддя особисто має слідувати вимогам відкритості та прозорості у всіх діях, які ним вчиняються. Разом з цим, за умови вчинення суддею протиправної дії виникає питання прозорості та справедливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, що поступово веде до зростання довіри суспільства до суду в українській державі. 

Цьому ж має сприяти й процес притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, який завдяки своїй прозорості та чіткості має бути не лише механізмом покарання, але й захисту судді від неправомірних звинувачень та тиску водночас. Для забезпечення цього необхідно запровадити процесс уніфікації стандартів та форм дисциплінарного процесу, створити

дисциплінарні палати/комісії, які працюватимуть на професійній і постійній основі, сприятимуть становленню справедливого та прозорого процессу притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності . Як свідчить європейський досвід, найголовніше – усунути з цього процесу політичний тиск, фаворитизм, зацікавленість у процесах притягнення судді до дисциплінарної відповідальності . Мова йде про законодавчу деталізацію та створення

чіткого переліку підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Також необхідно усунути у дисциплінарному процесі затягування та невиправдані відкладення. 

Разом з цим, шестимісячний термін, протягом якого суддя може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності, потребує подовження . Необхідність дисциплінарних палат/комісій висуває на перший план створення судових інспекцій, які й стануть важливою складовою чіткого,  прозорого, безстороннього та якісного дисциплінарного процесу.

Вимога прозорості, незалежності та ефективності функціонування судової

системи посилює значення дотримання суддями етичних стандартів,  сформованих у вигляді кодексів етичної поведінки судді, які створені на основі принципів доброчесності, етики, професійності, порядності, високої моральності, що сприятиме забезпеченню суддівської незалежності та, відповідно, вестиме до зростання рівня довіри суспільства до судової системи в

цілому. Завдяки цим кодексам судді будуть захищені від стороннього впливу й, 

разом з цим, матимуть змогу врахувати наслідки сприйняття їх поведінки адвокатською спільнотою та громадськістю таким чином, що сторона, яка програла у справі, сприйматиме процес як справедливий, а суддю – безстороннім та об’єктивним виконавцем своїх повноважень. 

Відповідні правила поведінки на основі вимог моральної цілісності, 

високого професійного рівня, особистої та організаційної етики  розроблені й для працівників суду з метою підтримки авторитету та ефективності судової влади. 

Інакше кажучи, професійна етика суддів та працівників судів є ще одним з напрямів формування та збереження довіри суспільства до судової системи України. 

Наступним напрямом зростання довіри суспільства до судів, може стати приведення у відповідність до європейських та міжнародних стандартів, а згодом й удосконалення, діяльності суду, що полягає в розробці та забезпеченні дотримання стандартів функціонування суду на основі найновіших світових розробок . Саме шляхом удосконалення роботи суду, зростання якості надаваних послуг держава гарантуватиме належний доступ українських громадян до правосуддя, а відповідно, до задоволеності та зростання довіри. 

Для цього бажано визначити та систематизувати стандарти досконалості та ефективності суду, що необхідно для управління, планування та розробки стратегії подальшого вдосконалення роботи суду. Особливу увагу, слід приділити стандартам, що стосуються робочого навантаження суддів, адже це сприятиме рівноцінному розподілу ресурсів між судами та суддями відповідно до їх навантаження з метою якісного розгляду справ . Лише завдяки підвищенню досконалості та ефективності роботи українських судів задля досягнення найвищих показників якості, і, відповідно, забезпечення доступу до правосуддя виникає можливість реального повернення довіри українських громадян до судової системи. Важливим аспектом підвищення ефективності та якості сучасної судової системи України є необхідність контрольованості та підвищення якості навчальної і професійної підготовки суддів. Посада судді є вінцем професії юриста, тому прискіплива увага громадськості і держави до осіб, які претендують на її заняття, є адекватною мірою впливу демократичного суспільства . Система підготовки суддів в Україні потребує переосмислення, вироблення нових підходів, пов’язаних з деполітизацією цього процесу, з чіткою його уніфікацією та ясністю, з підвищенням поінформованості громадян про нього, що має відбуватись паралельно із законодавчим закріпленням обов’язковості проходження спеціалізованої підготовки кандидатів на посаду судді. Досвід роботи Вищої ради юстиції свідчить про серйозні недоліки в роботі деяких кваліфікаційних комісій суддів при визначенні рівня фахової підготовки кандидатів, рекомендованих на посади суддів.

За законом Вища рада юстиції не може перевіряти кваліфікаційний рівень чи екзаменувати кандидата на посаду судді, але шляхом проведення з ним співбесіди перевіряє здатність кандидата на посаду судді кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі. Але, разом з цим, слід керуватися не тільки його фаховим рівнем чи рівнем інтелекту, а й мудрістю цієї людини, її життєвим досвідом. Адже, вирішуючи

справу, правовий конфлікт, суддя не тільки надає правову кваліфікацію спірним відносинам, а й нерідко вирішує долю людей, впливає на їх майбутнє. 

З цією метою, для уникнення випадкових кадрів у судовому корпусі бажано збільшити віковий ценз для зайняття посади судді до тридцяти – тридцяти п’яти років і стажу роботи в галузі права до п’яти років, встановити систему «тестових термінів» замість безстрокового обрання судді для визначення моральних та професійних якостей судді . Найголовніше – максимально відкрити процес призначення суддів для громадськості шляхом публікації інформації щодо кандидатів на посади суддів у засобах масової інформації, ввести обов’язкове їх обговорення серед громади, на території якої суддя планує працювати. 

Водночас необхідним, на мій погляд, вбачається введення обов’язкової фахової підготовки майбутніх суддів у спеціалізованих навчальних закладах або факультетах юридичних ВНЗ, що наряду з розробкою програм,  визначенням змісту, методів та форм навчання має бути справою лише судової гілки влади, вивівши такі ВНЗ з підпорядкування Міністерству освіти України. Інформаційне поле сучасної України, в якому висвітлюється діяльність судів, не відповідає дійсності через інформаційну активність суб’єктів, які хочуть дискредитувати судову систему , що посилює потребу українського правосуддя у власній політиці інформування громадян про діяльність суду, процесуальні процедури, правила, проблеми, з якими стикаються суди. Ефективними формами просвітницької, комунікаційної діяльності суду може стати створення відділів зв’язків з громадськістю, комітетів взаємодії зі ЗМІ, розробка і популяризація веб-сайтів судів, безпосередня взаємодія з цільовою аудиторією суду, особливо молоддю, за допомогою просвітницьких тематичних зустрічей суддів зі школярами, студентами тощо. Також важливо розробити стратегії комунікації для доведення до громадськості дійсних умов функціонування судів, передбачивши в бюджетах судів кошти на їх реалізацію. Бажаним вбачається впровадження на факультетах журналістики українських ВНЗ навчальних курсів з судової журналістики та судового репортажу тощо.

Таким чином, серед загальних висновків роботи слід зазначити те, що основною метою реформування судової системи України повинно стати забезпечення стабільності через дотримання законів і конституції, безапеляційне виконання вимог неупередженості та високого професіоналізму суддями всіх рівнів, вирішення проблеми невиконання судових рішень за допомогою впровадження кодексів професійної поведінки судді з метою покращення незалежності суддів, забезпечення дотримання принципу верховенства права, як одного з ключових елементів розвитку демократії в Україні, завдяки чому зросте довіра населення до судової гілки влади. 

Оскільки в більшості європейських країн є вищі ради юстиції/магістратури, які відіграють значну роль у призначенні, службовому просуванні, дисциплінарному провадженні та професійній підготовці суддів, а також у питаннях бюджету, забезпечуючи таким чином незалежність судівництва, що не є суддівським привілеєм, а правом громадян відповідно до

принципу верховенства права, то Вища рада юстиції має бути цілком незалежним та автономним від інших державних інституцій органом, адже в іншому випадку існує небезпека послаблення незалежності судової влади . 

Тобто саме Вища рада юстиції, відповідно до європейського досвіду, має стати буфером між судовою владою та іншими гілками державної влади для захисту судівництва від неналежного впливу інших гілок влади, а не бути знаряддям такого впливу, відіграючи основну роль у призначенні, службовому просуванні,  дисциплінарному провадженні та підготовці суддів. Реалізація вказаних напрямів з повернення довіри суспільства до судової системи можлива лише за умови наявності бажання та політичної волі української влади, відповідних змін у принципах фінансування судів, що забезпечуватиме реальну незалежність суддів. Інакше кажучи, задеклароване керівництвом держави бажання реформувати судову систему України потребує впровадження державницького підходу, наповненого практичним змістом, у

поєднанні з програмами міжнародної технічної допомоги. Осмислюючи зазначене, можна підсумувати, що разом із законністю та справедливістю судових рішень джерелом формування громадської думки про діяльність судів в Україні є й рівень задоволення чи невдоволеності учасників судових процесів функціонуванням судової системи, тобто суб’єктивне сприйняття того, чи комфортно себе почував громадянин у суді, чи повну, зрозумілу він отримав інформацію та чи вчасно цю інформацію надали працівники суду. 

Окрім того, безперечною передумовою створення суспільства, що розуміє захищеності прав і свобод громадян та виправлення негативних тенденцій у сприйнятті роботи судової установи необхідно  запровадити  інноваційну організацію роботи суду.

Суди повинні бути відкритими та доступними для громадян. А доступ до правосуддя вимагає зняття зайвих бар’єрів до судових послуг: як економічних, процесуальних, так і географічних перешкод.

Не секрет, що задля виведення державних послуг на відкритий простір у розвинених та соціально направлених країнах інституції державного значення  розташовані в центрі міста, і це є стандартом. Саме тому першим кроком для підвищення громадської довіри та авторитетності судової гілки влади, на нашу думку, є подолання територіальних перешкод та зручне розміщення суду. Вірогідно, найголовніший фактор, що впливає на доступність та довіру до суду, - його вдала внутрішня організація. 

Адже можливість вільного доступу до публічних місць у суді, облаштованих необхідними зручностями та технічно придатних для отримання інформації, є одним із основних інструментів, які забезпечують продуктивну співпрацю відвідувачів суду та працівників апарату. Суди повинні бути відкритими та доступними для громадян. А доступ до правосуддя вимагає усунення зайвих бар’єрів до послуг установ. Не є таємницею, що задля виведення державних послуг на відкритий простір у розвинених та соціально орієнтованих країнах інституції державного значення розташовані в центрі міста, і це є стандартом. Саме тому першим кроком для підвищення громадської довіри та авторитетності судової гілки влади, на нашу думку, є зручне розміщення суду.

Очевидно, найголовніший фактор, що впливає на доступність та довіру до суду, — його вдала внутрішня організація. Адже можливість вільного доступу до публічних місць в установі, облаштованих необхідними зручностями та технічно придатних для отримання інформації, є одним із основних інструментів, які забезпечують продуктивну співпрацю відвідувачів та працівників.

З метою забезпечення належних умов перебування громадян у судах необхідно облаштувати зручні приміщення для очікування, де громадяни можуть підготувати документи, скориставшись електронними підказками за допомогою WI-FI зв’язку, системи діловодства тощо. Крім того, відвідувачі повинні мати вільний доступ до  кулерів з питною водою,   туалетних кімнат. Для ознайомлення зі справами в інформаційному відділі суду передбачити окрему кімнату з необхідною ксерокопіювальною технікою.

Задля налагодження зовнішніх зв’язків, зокрема належного інформування відвідувачів суду,  забезпечити роботу відділів прийому та інформаційного відділу протягом усього робочого дня. Так, відвідувач може безперешкодно здати матеріали безпосередньо до суду та отримати будь-яку необхідну інформацію під час його роботи.

Для оптимізації комунікацій у суді функціонує телефон довіри в інформаційному відділі суду. Дзвінок до цього відділу завжди буде результативним для абонента, а звернення громадянина — оперативно задоволене, якщо запит належить до компетенції суду і співробітник уповноважений надавати відповідь. 

Завдяки функціонуванню телефону довіри триває діалог громадян та юридичних осіб із судом, і кожен охочий може висловити свою думку щодо покращення роботи суду.

Тим часом довіра громадян — це особливе джерело сили судової влади й одночасно показник її ефективності. Влада, яка не має підтримки населення, якій не довіряють люди, не життєздатна. Збереження такого стану справ може призвести до підвищення соціальної напруги в суспільстві. 

Зміцнення ж авторитету суду сприятиме досягненню суспільного визнання цього інституту, що виявлятиметься в довірі до нього суспільства. Тому серед найважливіших завдань, що стоять перед судовою владою в державі, — це здобути довіру громадян, зміцнити свій авторитет і підвищити соціальний статус у суспільстві.

Соціальна відповідальність суду існує у двох формах: об’єктивній і суб’єктивній. У першому 

випадку вона виступає як міра належного, вимагає від судді вибору соціально-відповідальної поведінки; в другому,  — це відчуття соціальної відповідальності, властивість характеру особистості, яка здатна відповідати за свої вчинки і дії. Саме з формування відчуття відповідальності починається становлення особистості судді. Виняткову роль в цьому процесі відіграє соціальний інститут суду, судова діяльність, стосунки і спілкування в цій сфері. 

Характеристики щодо діяльності судової влади відображають відповідний стан всієї системи соціальних відносин в країні. Однак це зовсім не означає, що через кризовий стан у суспільстві можна виправдати безвідповідальність влади. Навпаки, саме складний соціально-економічний і духовний стан сучасного українського суспільства вимагає від влади бути відповідальною за прийняття та виконання рішень.Таким чином, відчуття соціальної відповідальності іманентно повинно бути присутнім у свідомості суддів. Ця якість може виявлятися як безпосередньо, так і опосередковано в діяльності всієї судової системи. Відповідальний суд — умова формування його правового характеру і суспільної довіри.Перелічені вище стандарти мають стати підґрунтям для формування методології оцінки ефективності здійснюваних судових реформ, зважаючи на необхідність підвищення суспільної довіри до суду. 

Вважаю, що визначити соціальну ефективність реформування судової влади можна шляхом порівняння надій та очікувань, що покладаються населенням на ці перетворення, з одного боку, та експертною оцінкою щодо реального функціонування судів — з другого. 

Разом із тим корпоративна закритість судів створює певні перешкоди для застосування кількісних методів до вивчення питання про діяльність суду, через що у дослідженні результативності судової реформи є змога опиратися лише на статистичні дані, які відо-

бражають, наприклад, відповідність складу злочину і міри покарання, якісні характеристики судових помилок та ін. Тому виправданим є використання соціологічних методів, які дозволяють визначити динаміку розвитку цього інституту, виходячи з аналізу сприйняття суспільством повсякденних практик функціонування судової влади. 

Вважаю, що показниками рівня довіри до суду в суспільстві можуть бути дані соціологічних  опитувань представників різних соціальних груп: простих громадян; учасників судового процесу; адвокатів та прокурорів, які підтримують державне обвинувачення в судах; працівників апарату судів та професійних суддів. В ідеалі оцінка рівня довіри 

до суду з боку громадськості повинна ґрунтуватися на власному досвіді громадян, що мали безпосередній контакт із судами. Оскільки суди обслуговують кілька категорій громадян, необхідно прагнути, щоб усі вони довіряли судам. Зокрема, можна виокремити такі категорії осіб: 1)  населення території юрисдикції суду, які рідко або взагалі ніколи не зверталися до суду; 2)  представники інших органів влади, місцевого самоврядування, ЗМІ та інші впливові суб’єкти, з якими суди контактують з інших питань, окрім здійснення правосуддя; 3) особи, 

які безпосередньо контактують із судом з приводу розгляду судової справи (учасники судового процесу, їх друзі та родичі; адвокати та державні обвинувачі та ін.); 4) працівники апарату суду, технічний персонал суду, судді, які здатні «зсередини» оцінити якість роботи суду. Як бачимо, між цими категоріями наявні відмінності щодо типу та обсягу їх контактів із судами, і для останнього важлива довіра з боку всіх цих категорій. 

Звісно, кожна із зазначених категорій громадян і суд можуть по-різному оцінювати успішність роботи судової системи, їх погляди можуть бути навіть протилежними. Та все ж якщо суд працює успішно і повідомлення про результати його діяльності ефективно доносяться до відома громадян, їхня довіра до нього, ймовірно, зростатиме. Коли сприйняття певних моментів громадськістю викривлене, а їх розуміння нечітке, успішну роботу доцільно доповнити просвітницькими програмами та більш ефективним інформуванням населення. Але навіть таке різнобічне уявлення про роботу суду не є об’єктивним показником реальної ефективності діяльності суду, а тому вони повинні враховуватися разом з 

іншими критеріями.

Таким чином, наукова розробка проблеми довіри населення до суду як одного з показників його ефективності дасть змогу визначити та опрацювати напрями оптимізації діяльності судової системи, підвищити авторитет судової влади в суспільстві, налагодити взаєморозуміння та взаємодію між суспільством і судом з метою більш ефективного проведення судової політики, сприятиме підвищенню суспільної підтримки судової реформи в цілому.

 

 

Заступник керівника апарату

Лохвицького районного суду В.Петренко