Показання для направлення на судово-психіатричну експертизу неповнолітніх

Питання про адекватність і кваліфікованість напрямку неповнолітніх на судово-психіатричний огляд дуже важливий. Від чіткості його рішення залежать, зокрема, чи всі підлітки-правопорушники із психічними розладами попадають у поле зору психіатрів-експертів, чи адекватний вибір виду експертизи, режиму втримування та ін.

Як показує практика, частка неповнолітніх, що направляються на експертизу (близько 10% загального числа підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності), зовсім неадекватна поширеності психічних порушень у підлітковому населенні, тим більше їхньої поширеності серед підлітків-правопорушників (50%). Вибір виду експертизи також часто виявляється неадекватним. Як правило, не враховується основна особливість клініки підліткового віку - надзвичайні труднощі діагностики психічних захворювань і перевага, у зв'язку із цим, проведення стаціонарної СПЭ. Питання про доцільність узяття під варту в період слідства вирішується звичайно залежно від формальної ваги вчиненого, але без обліку Конвенції про права дитини ООН і конкретних особливостей психічного стану неповнолітнього. Постанова або визначення про напрямок на експертизу виноситься судово-слідчими працівниками (юристами), що рідко опираються на думку фахівців (підліткові психіатри й психологи) і часто що не мають спеціалізації не тільки по підлітковій психіатрії, але й в області ювенільної юриспруденції.

Як відомо, підставою для напрямку на СПЭН є сумніви в психічній повноцінності особи, притягнутого до кримінальної відповідальності, які можуть виникнути на будь-якому етапі карного слідства, судового розгляду або відбування покарання в місцях позбавлення волі. Для того, щоб ці сумніви виникли й не минулого випадковими, необхідні принаймні дві умови: 1) періодична спеціалізація по підлітковій психіатрії й психології працівників суду, слідства й колоній для неповнолітніх; 2) первинне консультування всіх підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності із психіатрами й психологами (або первинне обстеження по типі скрининга).

З метою розширення подань (у юристів, педагогів, вихователів) про зовнішні прояви психічних розладів у підлітковому віці наводимо наступні дані.

Варто звертати увагу на зовнішній вигляд підлітка (невідповідні віку ріст, пропорції тулуба й кінцівок, обсяг і форма голови, недорозвинення або надмірна виразність вторинних полових ознак - оволосение, зміна голосу, вікова мастопатія), невиразність і неадекватність міміки, жестикуляції, застывание в одноманітних позах, скорботний погляд та ін. Необхідно з'ясувати наявність психічних захворювань серед близьких родичів підлітка, одержати відомості про знаходження його на обліку в психоневролога, приміщеннях у психіатричні лікарні, наявність інвалідності по психічному захворюванню, висновок СПЭН по колишнім або цій же кримінальній справі, дані виховання в дитячих будинках інвалідів (ДДИ) або дитячих будинках, навчанні в допоміжній школі або інтернаті, відомості про перенесені травми голови, що супроводжувалися нудотою, блювотою, тривалою головним болем, мозкових дитячих інфекційних захворюваннях. По всіх цих фактах необхідно ще до напрямку на СПЭ запросити відповідну медичну документацію. Дуже важливі відомості про затримку або перекручування психічного розвитку й розвитку мови в дитинстві, неадекватних замкнутості або розгальмуванні в поводженні з метушливістю, приставучестью, багатослівністю, порушенням вимови букв і слів, надмірною боязкістю, страхами (денними й нічними), порушеннями сну, охайності (нічне й денне нетримання сили), приступами судорог, запаморочень, непритомностей, нестерпністю жари, духоти, їзди в транспорті. Важливо звернути увагу на наявність безпричинних розладів настрою (пригніченість, байдужність, тужлива злостивість, неадекватна веселість із переоцінкою своїх можливостей), їхню тривалість і частоту. Велике значення мають відомості про раптову зміну відносин підлітка до близьких - ворожість, відчуження, висловлення про те, що батьки йому не рідні; зникнення інтересу до навчання, відмова від відвідування школи, спілкування з однолітками; поява схильності до невтримного фантазування й неправди, жорстокості, садизму, безглуздим учинкам, повторним спробам самогубства.

При цілеспрямованих співбесідах неважко виявити, наскільки підліток контактний або загальмований, подавлений, байдужний або збуджений, кмітливий або тупий, нездатний до зосередження на темах бесіди, погано запам'ятовує, не може зрозуміти абстрактні або навіть прості узагальнюючі поняття, погано читає, буквально розуміє прислів'я, виявляє малий запас слів, знань. Варто звернути увагу також на дитячість поводження й інтересів, підвищену сугестивність, схильність іти на приводу в співрозмовника, нездатність до самостійних рішень, конформность, легку подчиняемость у групах однолітків, труднощі прийнять рішень або їхня необдуманість, імпульсивність, неорганізованість, нецілеспрямованість учинків, прагнення до спілкування з молодшими за віком.

Важливим джерелом інформації про психічний стан підлітка є матеріали кримінальної справи. По тому, наскільки вони інформативні, можна судити про поінформованість слідчого в питаннях, зв'язаних зі СПЭН.

Керівник апарату

          Лохвицького районного суду              В. Петренко